Якось оце пройшлися з кумом вечірнім Києвом, поговорили про се про те... І зараз згадалась мені одна думка з тої розмови.
Чим дорослішими ми стаємо, тим розмитішими стають наші юні цілі. Кожен з нас в дитинстві мав якусь мету, бачив своє призначення, якийсь шлях. Та з часом наші і так земні цілі приземлялись ще більше. Під впливом цього життя ми губили юний ідеалізм, наша мета підмінялась вирішенням банальних буденних проблем.
Мета... Сумніваюсь, що хтось в дитинстві ставив собі за мету всього свого життя здобути купу грошей, влади, особняків, сексу... Ні, тоді ми ще не свідомо розуміли, що це лише інструменти. Інструменти... Так, це всього лиш інструменти для досягнення наших цілей... Хіба хтось мріяв про 5ти-мільйонний особняк? Гм, думаю на той час ми просто хотіли теплий камін, простору вітальню, і затишну домашню атмосферу. Хіба хтось колись мріяв про три тонни сексу на вечерю? Гм, вроді хотілось просто щирого неземного кохання і діток... Хіба хтось знав, що таке влада тоді? Гм, здається нам просто хотілось якогось інструменту, щоб втілювати свої їдеї...
Ми забули, що таке мета в житті... живем заради інструментів...
Немає коментарів:
Дописати коментар