За вікном падає сніг... І в той момент хочеться опинитись в казкових Карпатах і сісти біля вікна, щоб відчувати шепіт сніжинок...
"Ранок, чай з карпатських трав і спогад про нічний чи вранішній сон... А той сон як спогад...
І десь тут звучить пісня про Миколая... То бабця нагадує, що скоро Миколая і треба вже бути послушними, бо ж подарунки всі хочуть отрмати під подушку...
В печі тріщать поліна, полум"я зігріває хату... І саме чомусь зараз пригадується читання новел Стефаника... Тільки він так міг написати про карпатський менталітет та житття...
Думки вголос...
Зараз я в Києві... За вікном також сніг... Все по-іншому біле, але по-своєму особливе та містичне... Тільки мене в ньому немає... в момент, коли природа витворює свої чудеса, вкотре намагаюсь проштовхнути якийсь і комусь потрібний інноваційний процес... І свобода вже не є свобода, бо узалежнюється від усього іншого та дріб"язкового... Навіть не можу подумати про свій сон, пошкодувати за ним, зігрітись ним і знову пережити його...
На Майдані наметове містечко, люди, які вимагають гідного життя та людського ставлення до себе від тих, кого обрали... А тим і байдуже... чи зможуть завтра ті люди розпалити свій камін... А як мені від того?.. Фальшиво...
Реальність така, яка витворена словом... Але не така, яку хоче мовчазне серце...
Цей сніг падає не для нас...
Немає коментарів:
Дописати коментар